Надворі – дощ.
У вікна свище вітер.
А грудень десь, напевне, заблудивсь.
Сиджу сама...
Вже жито – пережито...
Чекаю Миколая, як колись.
Синок вже спить.
Піду його укрию.
Й перехрещу: живи і не хворій!
З ікони Бог
Подивиться журливо.
В тривоги впустить паростки надій.
Дай Боже сил
Мені зростить Людину,
Щоб був щасливий, до добра тягнувсь.
І, як і всі
Жінки на Україні,
Повірю в Миколая – й помолюсь...
Лубни, 17.12.11
