Чекати на свою весну, або Над прірвою у житі
Не спішіть обурюватись, коли знайдете цей вірш в іншого автора на сайті. Вважайте, що то моє альтер-его, від якого я не змогла вчасно згадати пароль)))))) і от вирішила "перенести" твір вже до нового профайла
Здається, проминули весни
І сонце котиться до сну,
А я тобі кричу: "Не змерзни!
Чекай її - твою весну..."
А ранки крапають в безодню,
І очі - кожен день чужі.
Хтось інший дивиться за обрій...
А ти - чекатимеш свої.
Десь зорі падають у жито,
Чіпляються за край буття,
А ловчий дивиться у прірву
І слуха їх серцебиття.
Мелітополь, 2011 р.
