28.12.2011 19:42

-

243

1 | 1

 © Оля Стасюк

Рожеві діри сну

з рубрики / циклу «Літо»

Плететься золотом бамбук, 

Рівняє зорі казка ніжна, 

І літо чисте, білосніжне, 

Ледь-ледь торкає ніжних рук. 

Як жаль, що це – лиш сон новий, 

П’янкий і світлий, як світання... 

Не сниться навіть вже кохання, 

Лиш промінь сонця золотий... 

І знов в суцвіття сон манить, 

Немов чарівних мрій волошки, 

Ще крапелиночку... Ще трошки... –  

Бажання крізь весну летить. 

Рожеві діри цього сну, 

Неначе крила лебедині, 

Неначе казка, 

Що дитині 

Вертає восени весну. 

Так ніжно стелиться бамбук, 

Рожеві діри сну дурманять, 

І тільки знов будильник ранить 

І додає безсоння мук... 

Який терпкий дитячий світ, 

Коли дитинство ще хоч сниться... 

Та ні – п’ятнадцята вже птиця 

Переверне рахунок літ....