Діри
Затягує свідомість пастка,
і давит каменем критичних мас,
змикається гравітаційна пустка,
й спотворюється не на користь час.
Можливо вже й чорніше не буває,
матерії із приставкою анти,
але і в найщільнішій темряві мигає,
надії невмирущої маленькі кванти.
У розпачі душевної зневіри,
я простелюсь веселими рядками,
усі на світі чорні діри,
позашиваю білими нитками.