Піїтам
(або опісля Новорічні роздуми над тарілкою холодцю)
Життям рушить пульсація сердець,
Скеровують емоції й кохання,
З небес пильнує Зоряний Отець…
Слухняних, що здійсняє сподівання.
Затишно царював би у горі,
Між святців, що вилизують палати,
Якби не спородились бунтарі,
Що трощать словом золочені грати.
Їх хід думок не влазить у формат –
Язичники шанують все довкола,
Оспівують буття, не за дукат,
З пера злинає істина лиш гола.
Пегас крилатий їхній то Перун.
Молитва - пломенисто-ніжна ліра,
Якої мелодійний шепіт струн
Впліта в сучасність золото ампіра.
Життям рушить пульсація сердець…
Та, прорікав колись премудрий горець:
"Якщо у вічність глянув - ти вже мрець.
Якщо до навпаки - то ВІРШОТВОРЕЦЬ!!!"
