Квітка
Доманіцькому С.О.
Як квітка тягнеться до сонця,
Так і мені б твого тепла.
До мене ти приходиш досі,
Та мені мало свого сна.
То є лиш сон... Моє видіння.
Прокинуся – тебе нема.
Ти ж мене ніжив до сп’яніння –
І я щасливою була.
Я пригорнусь до твого серця,
Вберу твоєї теплоти.
Моє ж так трепетно заб’ється –
І враз розквітнуть пелюстки.
м.Кам’янець-Подільський, 21.07.2009