Елегія світанку
Я бігла, одначе,
У пастку до ночі,
А впала на полі –
У лоно квітуче.
Серпанки всміхались
У зорях далеко,
Співала десь пташка…
Обімліла я певно.
Чарівний світанок
Обпалить мої щоки.
Мене огортали
Ромашки і маки.
Дзвіночки голосять
Медову поему.
І прошепчеш на вушко:
”Ти моя королева!”