Стихає вечір в ліхтаревих плямах,
Приземний крок туману пошуком снує.
Між верб заплетених у вслезених убраннях
Поклін останній живоплоту віддає.
Таємний закуток в затінку соромітнім
У тишу зводить день-пройдоху й ночі тінь.
Ніби підсміюється сич над рухом приті,
У крику кидає надовкруж сиву слинь.
Стулились погляди пасльонові пернатих,
Усе живе забилось снами під каприз
Пухнастих мороків – сердитих і крилатих,
Що присадились ницо паволоччю вниз.