Тарас Іванів
Шукати, бавитись, втрачати…
Розбити все, шукати знов.
Знайти своє… - комусь віддати,
Уламки склеїти в любов…
В холодній каві папіроса…
Часи крижаної роси…
Від сліз прокрапалась із носа
Життєва суміш дітвори.
Ікло у скроні роки юдить,
Вже б заспокоїтись, та ти
Холодну каву й папіросу
Не проміняв на пункт мети.
06.01.2012 13:34 Оля Стасюк |
 Цікаво, хто така Стефура?)) Вірш гарний... |
06.01.2012 10:55 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Правда, не знаю кому присвята...((( |
06.01.2012 02:28 Каранда Галина => Тетяна Белімова |
 Цигарка й кава дійсно не псують )))))))) |
06.01.2012 02:24 Тетяна Белімова |
 У таких віршів своя естетика. Цигарка й кава не псують цю поезію, а ніби довершують задуманий автором образ. Це антураж певного способу життя, а з пісні, як відомо, слів не викидають. Згадаймо, до прикладу, "Москву кабацьку" Сергія Єсеніна. Мені сподобалась ностальгічна тональність. |
06.01.2012 01:59 Каранда Галина => © |
от мені якби без другої строфи....шедевр. а ота суміш знімає увесь шарм... (моя СУБ"ЄКТИВНА думка:)))) |