06.01.2012 16:24
-
431
    
  3 | 3  
 © Ірина Коваль

Втрачаю тебе...

Ти не побачиш моїх сліз, 

Вони ячать в душі птахами. 

Летять літа. А за літами 

Я йду і гублю між дворами 

Те, що ти довго в серці ніс... 

Втрачаю розум просто так... 

Не буду вже дивитись в очі, 

Не будеш снитися щоночі, 

І не побачу вже пророчий 

твій біль і жаль - пророчий знак... 


Несу свій хрест в мовчанні днів, 

в снігах думок і в серця тузі. 

Я зараз ще серед ілюзій, 

а ми уже навіть не друзі, 

хіба в примарах сивих снів. 

Світанок більше не настане. 

Ти - ворог мій. Ти - мій коханий. 

Втрачаю спогади багряні. 

Востаннє зникнемо 

І знов знецінена краса... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.05.2017 08:30  Каранда Галина => © 

 06.01.2012 17:18  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже сподобався вірш!!! Сумно і гарно...