Ніхто, як ти, не розуміє

Доманіцькому С.О.

Ніхто мене не розуміє так, як ти.

Не розумів… І більш ось так не зрозуміє.

Зі мною трохи важко у житті

Було колись і, чесно кажучи, донині.

Важко знайти розгадку моїх мрій

І осягнути цінності життєві,

Розкодувати логіку всіх дій,

Сприймать спокійно імпульси шалені.

Ніхто мене, як ти не розумів,

Не розумів навіщо треба малювання,

Для чого мій етюдник на плечі

Й пусті чекання на розділене кохання?

А я чекала… Й ти мене знайшов.

З’явився несподівано нізвідки.

Можливо, це все схоже на мій сон…

Як що і так, не прокидатися би тільки.

м.Кам’янець-Подільський, 9.09.2009