12.01.2012 11:27

-

467

9 | 9

 © Тарас Іванів († 2012)

Води потоки, що шукають щастя 

Поміж приречених асвальтових горбів, 

Уперто тицяються носом, ніби в злості, 

Що хтось прийняти їх в обійми не схотів. 

Дороги-ріки, потічки, струмочки… 

Промоклі ноги: і мої, і мої дочки. 

Яка різниця – думаєм, що йдем, 

Якщо, фактично, в львівській гавані пливем. 

Зима з Лондину розважається туманом, 

Кульгавий хмаровий над містом карнавал 

Ніяк не скінчиться… Вже й свята за Степаном, 

А нас запрошує до танцю мокрий бал.