12.01.2012 19:24
-
169
    
  4 | 5  
 © Тетяна Белімова

Я розлетілось на тисячі

Зі студентської теки

Я розлетілось на тисячі 

дрібних маленьких скалок. 

Я розгубилось і знітилось –  

воно впало в морок… 

а раніше Я було розумним 

і все абсолютно знало, 

принаймні так думало. 

та несподіванки, які Я 

ніяк не передбачало 

зіштовхнули його у темряву. 

а вона така цупка, як реп’ях, 

така грайлива, як лимонне желе, 

така бридка й огидна, як павутиння. 

Я заблукало у темряві… 

Стривайте!!! Але це ж моє Я!!! 



Київ, 1996-1997

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.04.2017 16:30  Душа => © 

Красиво, снігове море... дійсно море... чисте, біле... незаймане... Краса!!! Щиро дякую за цей вірш, пані Танечко!!!

 28.10.2013 15:33  Тадм 

Класно, Тань :)

 13.01.2012 11:47  © ... 

Дякую. Це таке давнє й забуте, що прочитується ніби нове.

 12.01.2012 20:26  Сашко Новік 

точно. з легкістю можна міряти на себе. так це ж моє Я

 12.01.2012 20:10  Тетяна Чорновіл => © 

Зачепило... Кожне слово могло бути сказане мною...