14.01.2012 12:07

-

428

10 | 10

 © Тарас Іванів († 2012)

Витишує, вгамовує молінь 

Слова цей сніг… Хай сипле без зупину 

В чепурну, присвяткову скатертину, 

Дзвоники рясні і застільну лінь. 

Сколисує у погляді верхи, 

Ледь-ледь між вії до зіниць сягає, 

Поколюючи, злегка у безкрає, 

Створіння перетворюється гри. 

Німує поземельні письмена, 

Безмежжя креслячи розкішною рукою, 

Владики у міжхмар’ї супокою, 

Кладе дітей своїх без роду й імена…