Симфонія шовкових трав
Весело гасне ніч в березах
І тане в небі зір заграв,
Світанок родиться в вертепах
Й симфонії шовкових трав.
І мої дні – пісок клепсидри, –
Із неба спогадів падуть,
Коли доля теше жарти,
Що калачі у плотах ростуть.
Чекаю я кохання й смерті,
Мій сум украли явори,
Я все чекаю в круговерті
Прихід нічийої пори.
Впали роси на мовчання,
В райдугах сп’яніли кольори,
А місяць захмелів до незнання
І оглядає землю з небесної пори.
І півні кличуть зір у танок,
І в карти місяць ніч програв,
У вертепах родиться світанок
І у симфонії шовкових трав.
