31.08.2015 07:53

для всіх

199

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

Сни трав’яного колосся

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Між хвиль трав’яного розквіту, 

Тріпочучи зорям навстріч, 

Очима-ромашками літо

Востаннє вдивляється в ніч.

Снує шелестке щось, жадане

В росі перестигле зело, 

А літо туманами тане

На грані між «є» і «було».

Чи сон, чи лиш шелест колосся,  

Чи в літі, чи в солоді літ.

Хоч те, чим серденько зайшлося, 

У травах шукати не слід.

По стежці серпневій туманній, 

Де літа ще теплі сліди, 

У трепет осінній духмяний

За руку мене поведи.