Саграда
Місцеві жертви сарани
(що хвилями накочується в місто)
Днюють у мурах. Появляються, лиш сни
Коли охоплюють навали тінь “турісто”
Усе, всі видива, мов творення не рук,
У Барселоні є містерії затісно,
Та слів Саграда не минає звук –
Це неймовірно, і звучить в слуху зловісно.
Замість горшок, хтось із глиняного шматка –
Якась дитина, чи дорослий (ненавмисно) –
Ліпить сто років, обмізковує, вкляка,
Цей храм для Господа, палац, де душам чисто!
Коли зів’ється дійство під людську ріку,
Там буде все – з народження Ісуса,
Фасад смертей – про доленьку лиху,
До Воскресіння…А чим я хвалюся?
Віддати хочеться пошани знамена
Такій упертій каталонській правді.
Їм будувати ще його – хто-зна, хто-зна,
А вони пнуться до гори, і пнуться завжди!
