ПРО СЛОВО
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
У мудрих згортках темноти,
В промінні сонця, в смутку зливи,
В глибокій таїні води
Ти слово відшукай щемливе.
Візьми, палюче! З ним гори,
Щоб не згасить, бува, думками.
І всесвіт лиш йому створи,
Вщерть переповнений зірками.
Збудуй йому священний храм!
Боготвори, святе всесильне!
Лиш не возводь з замками брам –
Не любить цього слово вільне.
Та як захоче ідол твій
З твого у інший світ злетіти,
В душевних муках ти змужній,
Щоб зрозуміти! Відпустити!
Земних пояснень не шукай
В безмежжі мовчазного неба.
Чекай його! Завжди чекай!
Вір, що повернеться до тебе…