Сім пісень
Чекати хочеш довго-довго,
Жадане ж прийде у цю мить.
Ти тільки вмій відчути повно
Те, про що в грудях так щемить.
Ввійди у світло дивних тіней,
Які проходять кожний день.
І я прийду до тебе, милий,
І ти почуєш сім пісень.
(I) Про першу можу й не казати,
Бо пам’ятаєш, знаю, все.
Про те, як жили ми, – писати, –
До цього дня, – не варто це.
(II) Зустрівшись вперше, зрозуміти
Нам світ велів, що ми – це «ми».
І в поглядах усе змінити
Нам довелося без журби.
(III) Весь шквал емоцій від кохання
Змогли з тобою ми пройти.
І повернулися в «чекання»,
Щоб досягнути до мети.
(IV) Зробили навіть перевірку,
Чи розійдуться в нас шляхи.
І щоб пробачити без мірки
Мені Себе треба знайти.
(V) Дороги всі сплелись у вузол.
Себе – знайшла. А ти знайшов?!
Щоб відпустити тих, що були,
Потрібно знати, де ти йшов.
(VI) Випробувань буде багато,
Щоб цінував ти те, що є.
Щоб вірили в Любов ми свято,
І кожний бачив все своє.
(VII) Душа угору стрімко рветься
І Бога прославляє знов.
Творець так ніжно усміхнеться
І подарує нам цей сон.
У казці – бачити надію!
В сонці – виплакані сльози!
А вітер розповість про мрію,
Щоб здійснилися прогнози.
Прийди у світло диво-ночі!
Щасливий, наче в напівсні.
І я подивлюсь ще раз в очі,
Щоб ти приснився ще мені.
18.01.08.