Вічність
з рубрики / циклу «Цикл Віхола»
Спіраллю крутиться зима,
Мов ковдра, що згортає місто.
Самотня матінка-сосна
Спить у цій ковдрі шовковистій.
Хурделиця змітає час, -
Годинники ламають долю.
І вири передчасних фраз
Нарешті вилетять на волю.
Злітає віхола буття,
Передвіків морозить скроні.
Назустріч вихору життя
Кидає вічність у долоні.
І знову непомітний час,
І знову почуття безмежні,
Знов хуга закрутила нас,
І всі – від часу незалежні....
Летить це колесо-спіраль,
Крилата думка без полину.
На мить відслонює вуаль
Чарівна хуга швидкоплинна.
І знов іде цей сплеск годин,
Годинники б’ють в новорічність.
Який швидкий цей часу плин,
Коли забрала хуга вічність!
Та сніг летів, як летів,
Безмежно довгі знову ночі.
Притишить хуга вири днів –
Й знов сипле вічністю у очі.