Сум
З циклу "Віхола"
І знову б’є метелиця в лице,
Рожеві барви спалює навіки.
Таке важке й брехливе коло це,
Що стріли суму сипле знов без ліку.
Здається, знову сипле снігу вир
Холодних сліз без міри, мов від болю.
І плачуть в небі сотні дивних зір,
Підпалюють останні блиски волі.
Ні, воля є! Але лише у біль,
Обмежена нав’язливістю світла.
І списи сліз влучають звідусіль
В маленьке, снігове, морозне літо.
Сльозинка пропалила сніг наскрізь,
Сніжинки розтопила білим лихом.
Ось знову б’ється хуга диких сліз,
Упала у судомах.... І затихла...
.gif "{#}")
