22.01.2012 19:20
-
589
    
  5 | 5  
 © Сашко Новік

Повідомлення

У вас нове повідомлення: 

"Благаю, кохана, пробач" 

читала очима стомленими, 

раптово зривалась на плач. 

Знову дзвінок пропущений, 

увірвався стиха вібрацією, 

той що до серця був пущений, 

відповів зухвалою зрадаю

На даху... А може здавалося, 

яскравіше сяяли зорі, 

і під світло їхнє скінчалася, 

не банальна, наче, лавсторі. 

А літати вона не вчилася, 

як же розправити крила душі, 

перед тим як об землю розбилася, 

написала: "прощавай назавжди" 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.04.2012 13:23  © ... => Деркач Олександр 

Та тут просто тема, та її вирішення. Щоб менше надумували собі і з дахів плигали

 28.04.2012 12:31  Деркач Олександр => © 

Нащо так з лавсторі, хочеться хепіенду

 28.01.2012 14:16  © ... 

та в розвосці часу мало було, от і поспішив. задум був в тексті повідомлень, а натхнення вистачило лише на дві смс

 24.01.2012 17:03  Тетяна Белімова 

Переказуйте Вашій ліричній героїні, що, на жаль, це явище настільки не рідке, що вже стало звичайною банальщиною. А через банальність... Навіть плакати не варто...

 23.01.2012 14:46  Софія Скопіє 

А вона ото з даху фіть... тільки тому, що він її зрадив? Капці...

 23.01.2012 13:00  Тетяна Чорновіл => © 

Ого, Саша! В такі крайнощі тебе кинуло! :))

 22.01.2012 20:48  Оля Стасюк 

Саш, так ніжно, тремтливо... Мене рельно на сльози потягнуло... Знаєш, я раніше мріяла і в уяві малювала казку про те, як дівина довго чекала коханого, але він не приходив. У відчаї вона одягнула яскраво-червоне плаття, порізала палць шипом троянди, яку він їй колись подарував і вистрибнула з вікна. Але тут її коханий піймав її...
В мене в голові стільки романтики, що не на одну Кареніну вистачить....

 22.01.2012 20:46  Микола Чат => © 

Самогубцям заказано до Раю!!! Мрець не пригостить у барі випивкою! А вірш сподобався: він не депресивний, а експресивний! Чудовий!!!

 22.01.2012 19:38  Тарас Іванів 

Саша - куди, куди, куди????

 22.01.2012 19:24  Каранда Галина => © 

і що це з тобою?...