Йди до мене, я здаюся
Навіщо ти телефонуєш?
Навіщо ти знову прийшов?
Ти дарма свій час марнуєш.
Що, заміни не знайшов?!
Ти стоїш, тремтливі руки
Хочуть втримати надію.
Сумнівів ховаєш муки
У крихкі сипучі мрії.
Ти приховуєш неспокій
За усмішкою і жартом.
Як завжди, видають очі –
Щирістю узяти варто!
А ти гордий, я – примхлива,
Грає німота на нервах.
Зараз думаєш, можливо:
Чому тут я? Оце стерва!
Ти не знаєш, що боюся
Першою слова сказати.
Я на себе стою злюся –
Ти продовжуєш чекати…
Серце кров ганя по тілу,
Більше швидкості набравши.
Краще б я тепер зомліла! –
Ти утримав, обійнявши.
Ти мовчиш, відводиш погляд…
А де ж квіти недоречні?!
Досить вже робити огляд,
І ятрить рани сердечні!
Переміг мене без бою!
Може ще раз помилюся? –
Та життя нема без болю…
12.09.2009
