На прощання
Я більш не можу... Та й навіщо! –
Закину пензлі, олівці...
Холодний вітер знову свище
Й сльоза пробігла по лиці.
В таких як я, складна все ж доля –
Нізто не хоче зрозуміть.
Я в почутті своїх полоні
Тоді, як іншим легко жить.
м.Кам’янець-Подільський, 23.01.2009
