Прощання з літом
Кругова елегія
Щемкі зозулині ключі
Край літа вирій відкривають,
А хмари в сиву млу зливають
Прощальні стишені дощі.
Дощі… Дощі… Стрес мокроти
Спішить туманом осідати,
Щоб літу чемно нагадати,
Що вже в “було” пора іти.
І ти десь сни сховай п’янкі,
Любове, в сум дощів увита,
Лиш ласка бабиного літа
Ще збудить спогади щемкі.