Чарівний сон
з рубрики / циклу «Моє життя - мій скарб»
Зимові ночі довгі-довгі.
Додому запізно дочовгав,
Промерз, я цуцик на вітру.
Мене, приймаючи в обійми,
Крижини з серця ніби виймуть -
Тепер вже точно не помру.
Розкривши оксамитні крила,
Нас чорноока ніч зморила,
Відправивши у забуття.
Та розірвав пітьму морфею
Чудовий сон: сади, лілеї,
А я - пустотливе дитя.
Качки купаються на ставі,
Біжу босоніж по отаві,
Але не боляче мені.
Землиця тепла і дрімотна...
Пішли роки безповоротно,
Та ось, вертаються у сні.
У нім - серпнева літня спека,
А ще - турботливий лелека
Годує з поля пташенят.
Козля гарцює білолобе,
Нахабна ґава гострим дзьобом
Мале лякає кошеня.
В моєму сні дитячі втіхи,
І все наповнюється сміхом:
Людське з божественим злиття.
На жаль, і сни бувають різні,
Вони то лагідні, то грізні,
Як віддзеркалення життя.
Донецьк, 19 листопада 2007 року
