Пройдись, пройдись – між тіней заблукай
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Пройдись, пройдись – між тіней заблукай
Відпущений у безсвіт тихий боле.
Там квітнучі сади за небокрай
Гойдаються… Повзи, змертвіла зоре.
Все обезкровилось – видіння й ідеал,
Ти тягнеш репет із холодним потом,
Який у бусинах, мов дорогий кристал
Розвісився на облицевім фото.
Стужалий боле, Всесвіт затісний,
Здревілі душі в гадині тьмяніють,
А квіти ніжні – різнобарві пелюстки
Протнулись наскрізь тяжею – гниліють.
Іспопеляючі, безликі, хижі дні…
