17.09.2009 11:02
-
898
    
  - | -  
 © Комарова Ольга

Твій від’їзд

Доманіцькому С.О.

Ти від’їжджаєш, відходиш, зникаєш. 

Я сумно тебе проводжаю в вікні. 

Ніби й досі мене ти в обіймах зжимаєш, 

Але ні, це ілюзія – я в самоті. 


Ти від’їжджаєш, відходиш, зникаєш, 

Імпульсивно зжимаєш і долонях білет, 

Та мене, милий мій, там далеко побачиш – 

На стіні ти повісив наш спільний портрет. 


Хоча знаєш, я завжди з тобою. 

Ти мене не помітиш – я поряд стою. 

Ти в суботу знов зможеш зі мною 

Відчути любові усю повноту. 



м.Кам’янець-Подільський, 14.09.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.07.2014 18:02  катя => © 

клас