Найкращій

Коли, буває, чую я 

Весняну пісню солов‘я, 

Прийде на думку в ту ж хвилину 

Найкраща вчителька моя. 

Промінчик пам‘яті не згас 

Ще й досі, як зайшла в наш клас, 

І нашу мову солов‘їну 

Любити палко вчила нас. 

Тепер лиш згадую, бува, 

Її науку про слова, 

Як слОва святістю творити 

Святі довершені дива. 

Щорік, подібно солов‘ю, 

Цей спогад в веснах узнаю, 

Хоч не прийдеться вже зустріти 

Найкращу вчительку мою. 

Відомі їй одній стежки 

Ми всі сходили залюбки, 

Її любов до свого краю 

Несу ще й досі крізь роки. 

Що ж дати можу дорогій? 

Складу хіба що оду їй, 

Бо, чим віддячити, не знаю, 

Найкращій вчительці моїй.