Привстали зорі - разом ми
Скільки розтало в океанах,
Скільки розбилось в скельних гранях
Років, як хвиль?.. Безмежний плин –
Стрічок річкових серпантин
Стежками вився поміж гір,
Родивши в вічах спраглий вир,
Що в круговерті сірих днів
У шал кохання нас завів.
Де ми були, чому страждали
По різних долях берегів?
Чому життя години крали,
Поки Господь доріжки плів?..
Привстали зорі – я і ти
Між них зведем нові світи
Життям квітчастої сім’ї –
Кохані й вічно молоді!..
