20.09.2009 02:05
-
724
    
  1 | 1  
 © Янголятко

Чистий папірець

Одягну свіжу маску з глини, 

Де заховаю всі свої жалі. 

Я знову плачу як мала дитина, 

Карбуючи печаль в пустій імлі. 

Знову життя здається театром, 

Де я актор невпізнаний ніким  

І я продовжую саму себе карати  

Пускаючи несправжній дим. 

Пуста дорога, на якій мільйони  

Розбитих на друзки сердець,  

А я забула про усі кордони-- 

Біла душа,мов чистий папірець 

Пустий цей світ і в нім чекання  

Любові й світла без образ.  

Лихе життя,а в нім страждання 

І стукіт серця все тихіше раз у раз. 

Одягну свіжу маску з глини,  

Де всміхаюсь щиро не для вас. 

Шукатиму свою чудес країну, 

Де буде щастя без прикрас. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!