Чистий папірець
Одягну свіжу маску з глини,
Де заховаю всі свої жалі.
Я знову плачу як мала дитина,
Карбуючи печаль в пустій імлі.
Знову життя здається театром,
Де я актор невпізнаний ніким
І я продовжую саму себе карати
Пускаючи несправжній дим.
Пуста дорога, на якій мільйони
Розбитих на друзки сердець,
А я забула про усі кордони--
Біла душа,мов чистий папірець
Пустий цей світ і в нім чекання
Любові й світла без образ.
Лихе життя,а в нім страждання
І стукіт серця все тихіше раз у раз.
Одягну свіжу маску з глини,
Де всміхаюсь щиро не для вас.
Шукатиму свою чудес країну,
Де буде щастя без прикрас.