07.02.2012 23:34

-

281

4 | 5

 © Субота Олександр

Зграя

з рубрики / циклу «В ритмі життя»

Ревіло все навкруг, зривалась буря, 

Здіймались чорні хмари десь увись, 

А вовча зграя, вже цього нечула, 

Вожак, на осуд брата, кинув клич. 

Завмерли звірі, стали всі стіною, 

В чеканні що і як буде, коли? 

І раптом, наче голос долі, 

Озвавсь: "Ведіть його сюди." 

І привели вовка два дужих ката, 

Зірвавши йому боки всі у кров, 

Вожак сказав: "Він винуватий - на люте діло з нами не пішов." 

- Та він не вовк, хтось вигукнув із зграї, 

- Що з ним тягатись, нам не до розмов. 

- Закони вовчі, ми, глумить не будем. 

- Заслуги геть! Нехай проллється кров. 

Наказ був даний. 

Зграя оточивши, без жалю рвала вовка на шматки, 

А він блаженний очі в лоб пустивши, 

Не відірвавсь, від божої краси 

Скінчилось все. Затих невтомний вітер. 

Брати вовки вже бігли геть кудись, 

А вовк лежав скривавлений і вбитий 

Своїм життям, яке було колись.