08.02.2012 21:47
-
223
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Поетичний колос

Поетичний колос

з рубрики / циклу «ПИТАЄТЕ, ДЕ Я БЕРУ СЛОВА»

Зозулею розмірюю рядки, 

Гадаю на ромашці, що вложити. 

Змивають в небеса думки-граки,  

Траву щоби словами оросити.  

Вони бринять у вранішній зорі, 

Під промінцями замислу ясного, 

Стають насінням в деннім пожарі 

І опадають в пашню серця мого. 

Римованих там набирають сил, 

Насичують фантазією голос, 

Щоби, струсивши сьогодення пил, 

Проріс вірша дзвінко-сріблений колос. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.09.2012 20:43  Аніла Емпл 

дуже подобається!)

 09.02.2012 13:25  Оля Стасюк 

Гарно:)

 09.02.2012 00:48  Тетяна Белімова 

Метафорична оповідь про природу творчості.

 08.02.2012 22:28  Тетяна Чорновіл => © 

Красиве чтиво виходить у Вас!!! Собі б навчитися за таким рецептом! :))

 08.02.2012 21:49  Тарас Іванів 

Ваш колос ? Що йому бракує? Тільки кількості!!!!))))))))))))