Поетичний триптих про кохання

"Обійми мене"

(за мотивами пісні "Abrazame")

Тримай мене в обіймах серед ночі, 

Твій погляд - красномовніший від слів, 

Тамую розпач у душі і гнів, 

Туманом сльози застеляють очі…

В твоїх обіймах млію, як раніше, 

Здається, що мене кохаєш знов, 

Від того в венах шаленіє кров, 

Бажання в тілі - пристрасні і грішні…

Якщо залишиш, буду пам’ятати

прекрасний час, коли були дітьми, 

Кохання перше, як нектар пили, 

Вдихали квітів ніжні аромати…

Якщо сьогодні ти підеш від мене, 

Ніколи більше вже не буде нас, 

Замовкне романтичний наш романс, 

Піде у вічність почуття шалене…

Тримай мене в обіймах у мовчанні, 

Не хочу відпускати, зачекай, 

Тебе кохаю, як раніше, знай!

Тобі дарую ці слова прощальні…

Тримай мене в обіймах, як раніше, 

Неначе ти мене кохаєш знов, 

Цілуй мене, поки ще не пішов, 

І знай, що ти для мене найрідніший…

Коли підеш, залишиться натомість

Життя без тебе – музика без слів, 

Болючі спогади в полоні снів, 

І всюди тінь твоя і невідомість…

Але ще й досі я тебе кохаю

І вірю, що настануть світлі дні, 

Ти піснею відродишся в мені, 

І я відчую – знову воскресаю!

Кохати буду з кожним днем сильніше, 

І ти мене за це не осуди, 

Шукати буду скрізь твої сліди, 

І виливати почуття у вірші…

А зараз просто ніжно обійми…

"Цілуй мене"

(за мотивами пісні "Bésame" (Camila)

Лунала вчора «Музика без слів, 

Була в обіймах трепетних стосунків, 

Сьогодні напишу я переспів

Про магію солодких поцілунків…

Цілуй мене вночі й при світлі дня -

Можливо, зараз пристрасть недоречна, 

Коли потрібне іншим співчуття, 

І жити стало страшно й небезпечно…

Цілуй мене, щоб зупинити час, 

Закрити очі на сумну реальність, 

Цілуй мене і в профіль, і анфас -

Хоч кажуть: «Поцілунки – це банальність»…

Цілуй мене, немов зникає Світ, 

І скоро вже кінець йому настане -

Нехай кохання зоряний політ

Сьогодні буде вперше і востаннє…

Цілуй мене! Хай знають небеса, 

Що ти мене цілуєш без причини, 

Тому що просто віриш в чудеса -

Цілуй мене повільно, без упину…

Відчуй мене на дотик уві сні, 

Цілуй мене, як вперше і востаннє, 

За всі самотні і холодні дні

У нагороду буде ніч кохання..

Цілуй мене, обіймів не жалій -

Сьогодні не існують заборони, 

І на межі реальності і мрій

Кохання подолає всі кордони…

"Ейфорія кохання"

Вона віддалася в полон добровільно, 

В обійми шалені і шквал поцілунків, 

Себе відчувала, немов божевільна, 

Хмільна від п’янкого, солодкого трунку…

Кохання і пристрасть пила по краплині, 

Смакуючи дотики ніжні до тіла, 

В цей час купідон, що сидів на хмарині, 

Із лука пускав у закоханих стріли…

Пашіло все тіло, як лава пекельна, 

Що вирвалась спалахом з гирла вулкану, 

Цілюща вода, прохолодна й джерельна, 

Була мов бокал золотого шампану…

Дві різних стихії злилися в єдине:

Спокійна ріка і тайфун океану, 

Солодка отрута і гіркість полину, 

А потім акорди дев’ятого валу…

І штиль довгожданий у ніжних обіймах, 

Поволі, мов хвилі, емоції стихли, 

Вже інші цілунки - надійне снодійне, 

І тіло нарешті спокійне і тихе…

А зорі купались в очах променистих, 

Усмішка щаслива вуста зігрівала, 

І музика радості, гімн урочистий, 

у серці тріумфом кохання звучала…

м. Київ, 14.02.2016