Софії Скопіє
Скриплячі сходинки
Підіймуть пил в проміння
Що лініями падає з вікна
Для радісного настрою спасіння
Чому б нам не підлити ще вина
Здійснивши спалах
І знову опинитися у хмарах
Подалі від усього зла
Усім нав`язує повинність
Таємний цього світу цар
Лише та мить не бачить в ньому цінність
Де є бокал
Що змішує потрібну пропорційність
У прагненні здобути ідеал.