13.02.2012 21:03

-

562

8 | 8

 © Оля Стасюк

Послання в дощі

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Твої долоні пахнуть чебрецем. 

Мої долоні пахнуть тільки болем. 

Я знов тобі збираю під дощем 

Краплини з колосочків жита в полі. 

Я втілю серце в крапельки дощу, 

Посію дощ у трави чебрецеві, 

Й підіймуться з холодного хвощу 

Кохання болі, зоряні дерева. 

Я напишу послання на воді, 

Де так медово пахне ніжна м`ята. 

Слова дощу, присвячені тобі, 

Навчають душу трішечки літати. 

Ти йдеш – і всюди ніжні послання, 

Збираєш трави – і вони співають. 

Ти вибираєш квіти навмання, 

А я – цілющі, росяні збираю. 

Знову набрала дощових краплин, 

Ввілляла душу, мрію, ніжність, думку. 

На згині рідних польових стеблин 

Шукаю в краплях знову порятунку. 

Посію дощ – хай питиме земля, 

Безмовно спрагла, чистими вустами. 

Я відішлю краплини в небуття, 

Де ми – в безодні. Білими зірками. 

Між нами сотні кроків, сотні миль, 

Навіть коли я поряд, біля тебе. 

В моїх долонях дивно квітне біль 

Із крапель ніжних, із самого неба. 

Медово в’ється чебрецевий дух, 

П’янить, манить, шепоче, рветься в зорі. 

Комета впала. Дощ із слів ущух, 

Лишилось тільки з крапель м’яти море. 

Знов спраглі наші дивні почуття, 

І знов жадають із небес краплинки. 

Новий поріг звичайного життя 

Підхоплює в обійми материнка. 

І знов пишу послання я дощем, 

Збираю краплі з жита в нашім полі. 

Твої долоні пахнуть чебрецем. 

Мої ще досі пахнуть тільки болем.