Закохане сонце
Закохане сонце собою милується в морі,
Промінчики тішаться відблиском тої краси.
А хмарки-повії на жарти образливі скорі,
Питають у нього: Коли цілувати даси?
Закохане сонце пихато відводить очиці,
Пустункам у відповідь, просто воно промовчить,
Ще піде, загляне, в забуті далекі криниці
І ехо вітання веселе йому закричить.
Закохане сонце, не любить вітрів і туману.
Птахів зневажає – його закривають крилом.
Усі пробачають до себе любов нездоланну,
Щоб не розізлилось і не обділило теплом.
м. Кривий Ріг, лютий 2012 р
