14.02.2012 05:29
-
230
    
  4 | 4  
 © Чернуха Любов

Закохане сонце

Закохане сонце собою милується в морі, 

Промінчики тішаться відблиском тої краси. 

А хмарки-повії на жарти образливі скорі, 

Питають у нього: Коли цілувати даси? 

Закохане сонце пихато відводить очиці, 

Пустункам у відповідь, просто воно промовчить, 

Ще піде, загляне, в забуті далекі криниці 

І ехо вітання веселе йому закричить. 

Закохане сонце, не любить вітрів і туману. 

Птахів зневажає – його закривають крилом. 

Усі пробачають до себе любов нездоланну, 

Щоб не розізлилось і не обділило теплом. 



м. Кривий Ріг, лютий 2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.02.2012 14:10  Тетяна Чорновіл 

Може зійти, як вірш про північнокорейського вождя!

 15.02.2012 14:05  Сашко Новік => Деркач Олександр 

=))) точно. захворіло трохи))

 15.02.2012 14:04  Деркач Олександр => Сашко Новік 

Воно ж сонце-  всё таки звєзда

 14.02.2012 16:24  Каранда Галина 

розмір сподобався дуже. за зміст із Сашком згодна. останні 2 рядки я перенесла на людей. буває таке, дійсно... все терпим, щоб не розізлилось і взагалі тепла не лишило...

 14.02.2012 10:39  Сашко Новік 

цікаво, трохи не такої думки був про сонце, та нічого

 14.02.2012 09:00  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний теплий вірш!!! :))