18.02.2012 18:19
© Тетяна Чорновіл
БРЕДУ СТЕРНЕЮ ДОЛІ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Бреду стернею долі навмання,
З’являюсь тут, а там ген-ген зникаю…
Вчорашнього в безглузді часу дня
Для чогось вперто, зболено шукаю.
– Тобі ось цей? – питає в мене час,
Зринаючи з минулого безодні.
– Ні, ні, пробач! – знітилась в котрий раз,
Бо цей же так недавно був «сьогодні».
А я шукаю …надцять мрій назад
Забуту часом та не мною дату,
Коли палкий осінній листопад
П’янив пекучим трунком зорепаду.
Барвистим сном палав осінній ліс,
Пророчив долі казку золотаву,
А щедра пані Осінь з-за куліс
Все кликала в закохану виставу.
Мій мудрий часе, зупини свій вир!
Я знаю, вмієш ти дива творити!
Той листопад палає до сих пір!
Дай з ним в жагучих барвах догоріти.
