18.02.2012 20:14
-
347
    
  3 | 3  
 © Субота Олександр

Зустріч

з рубрики / циклу «В ритмі життя»

Немало весен відгуло, не знаю скільки літ, 

Багато вже минуло свят і бід. 

Все линуло, пливло, не зупинявся час, 

Він готував, мов гартував з тобою нас. 


Ти йшла весною легкою ходою, 

Немов летіла в парі з вітерцем, 

Лляне волосся знайоме до болю, 

Тремтіло, мов листочки над гільцем. 


Ще крок, і я полину в осінь, 

Де я зустрів тебе і покохав. 

І ти - в обіймах, а дощ мене просить, 

Щоб більше я тебе не відпускав. 


Мовчу. Мовчу не можу говорити, 

Уста німіють і слова не тчуть, 

Бо серце палко сповнене любити, 

А по щоках твоїх сльозинки ллють. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.02.2012 13:59  Тетяна Чорновіл => © 

{#}{#}Це Вашим ліричним героям! :))

 18.02.2012 21:05  © ... => Тетяна Чорновіл 

смуток - це розлука,але тоді про це з них ніхто не думав.

 18.02.2012 20:50  © ... => Тетяна Чорновіл 

Чому зустріч сумна...Невже коли люди зустрічаються це сумно,чекаючи на це роки,а якщо сльози,то тільки від щастя.Дякую

 18.02.2012 20:49  Тетяна Чорновіл => © 

Мені чомусь здалося, що зустріч та несла в собі якийсь їм тільки відомий смуток! А якщо дощ і сльози - симолізують радість, тоді вірш ще більше чуттєвий! :))

 18.02.2012 20:45  © ... => Сашко Новік 

Пояснюю!Він і вона зустрілись осінню вперше,але так сталось,що доля їх розвела на довгі роки.І ось вони знову зустрічаються ранньою весною.Дощ - символ осені теж став супутником цієї зустрічі.Надалі буду пояснювати...

 18.02.2012 20:35  Сашко Новік 

з весни у осінь легкою ходою

 18.02.2012 20:32  Тетяна Чорновіл => © 

Сумна зустріч! Ліричний душевний вірш! :)