Самота
Чомусь далеко так не були
Ті зорі чисті та ясні
Знайомі, друзі де б не був ти
Самотнім будеш ти завжди.
Скуштуй самотність і одразу
Дрібниця кожна в голові
І кожний вечір, кожний ранок
Усе проходить як у грі.
І все здається зупинилось
Важке повітря у вікні
Все листя наче обгоріло
Мабуть це осінь, мабуть ні.
А кожен лист той не злічити
То кожен день твій в небутті
Горить той день, а що робити
В уяві, в думі, в самоті.
Самотні зорі, як у клітці
І наче сяють в висоті
Не вистачає руху річки,
Пориву вітру – камінці.
Чомусь далеко так не була
Та юність чиста та ясна
Кохання вітер-ось те чудо
Самотність лишиться сама.
