Каранда Галина Наодинці з кавою й собою...
Наодинці з кавою й собою,
В епіцентрі тисячі доріг,
Я не хочу зустрічі з тобою…
Мій поріг – це тільки мій поріг.
Змовк, нарешті, схриплий вже мобільний
Докором зневажених дзвінків…
Лиш сумління плутається цвіллю –
Та я ж слів не витягну з тискІв…
Наодинці з кавою й собою,
ПОсеред своєї самоти,
Я боюсь змішатися з юрбою,
І з юрби не зможеш вийти ти.
Лубни, 12.02.13
12.04.2013 14:39 Тетянка => © |
 Бувають і такі моменти.. Дуже сподобалось! |
08.04.2013 22:12 Ірина Лівобережна |
 Такий щемкий сум... Галина, ви просто чудово пишете! Тепер я у вас часто буду на сторінці! |
20.02.2013 17:25 Сон Блакитного Сонця |
 треба буде з вами більше спілкуватись, бо відчуваю якусь синхронність ...)))) |
20.02.2013 17:22 Сон Блакитного Сонця |
о,,,так це про моі стосунки з протилежною статтю...в яблучко |
13.02.2013 21:37 Марієчка Коваль |
 Думка і проблематика мені непонятна, чому і чому... та то все жіночі таракани (для Суворого - таргани). Написано, хтось уже зауважив, лаконічно і точно!)) |
13.02.2013 19:17 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний вірш! Щось настрої у всіх - нижче плінтуса! ((( |
13.02.2013 11:49 Деркач Олександр => © |
 Класно!!! останні два - супер!! люблю такі фрази)) |
12.02.2013 16:44 Бойчук Роман => © |
 Чудовий заримований монолог-роздум. Сподобалось!!! |
12.02.2013 16:36 Бойчук Оля |
 Чомусь люблю таку поезію - лаконічну лірику, з чисто жіночим емоційним баченням ситуації)) А ще кава манить)) Гарно! |
12.02.2013 15:58 Тетяна Белімова => © |
 Дуже! Лірично! Наодинці! |