Тетяна чекає мого слова. Ну що ж, дякую за довіру, як до експерта! І дякую Вам, Ольго, за пам`ять і намагання теж осмислити подію, учасниками якої були тисячі українців! Не хочу бути суворим критиком. Є що написати по суті, але теж можу зрозуміти, що враження від країни по фотографіях трошки не таке, якою вона насправді була і є. То прекрасна країна. Місцями вона сувора, а місцями красива до болю. Просто так склалося, що нас туди послали робити не дуже шляхетну справу. А ті люди так само, як ми, мають бажання жити за своїми, а не нав`язаними законами. Вони зробили більше, ніж могли, щоб захистити свій Афганістан від набагато потужнішого ворога. Скільки міг, я написав у своїх спогадах про ті події, можете звертатись і ще незабаром додам оповідання. Лютий - це низка дат, пов`язаних з афганськими спогадами. 12-го лютого 26 років тому я повернувся з тієї країни, а 25-го лютого рівно 30 років тому перетнув кордон у тому напрямку. І між ними 15 лютого - день остаточного виводу (умовний) військ. Згадуючи Афганістан у прозі і віршах, роблю це із теплотою, шукаючи можливість відвідати країну і простягнути відкриту долоню всім, хто ще пам`ятає шураві. Кажуть, ми були достойними воїнами, а це добра відзнака колишнього супротивника.
Сподобалось! Але плата - смерть, ще й не через віру, а тому, що вони на своїй землі! Цього не треба забувати! Прийшли - отримуйте! Рубцов якраз це чітко акцентував!
тема така серйозна... мені сподобалося... хай наші афганці оцінять...
20.02.2012 21:37 Тетяна Белімова
Піднесена й патріотична тональність цього вірша досягається не завдяки високопарним фразам, а щиро розказаним людським почуттям. Цікаво, що наш Ігор Рубцов скаже?
