Цей корабель приречений давно!
Цей корабель приречений давно!
У морі рифу й він не оминув…
Іде тепер з командою на дно.
Останньої надії згук заснув.
Врятуйте наші душі! Ес-Оу-Ес!
Невідворотно суне чорна прірва.
Невже хвилясте руно темних плес
Накриє нас, як гробова покрівля?
А десь життя буяє – б’є ключем!
А нам вмирати? Ну з якої речі?
Вже очевидне не поправити плачем.
Офіру з нас зробили так доречно.
Чи варто битись із законами буття,
Якщо розкреслено заздалегідь усе життя?
Київ, Лютий 2012