"Посвята матері"
з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»
На світі є одна людина,
Що буде вірна тобі завжди.
І будь яка твоя провина,
Ніколи не розлучить вас вже.
І ця людина - твоя мати,
Що тебе любить без упину.
Вона щораз буде страждати,
Коли страждаєш ти, дитино!
І в час, коли тобі погано,
Коли відвернуться всі люди,
Згадай, що вдома сидить мама,
І що вона лиш тебе любить.
Згадай дитячу тую пору,
Ті лагідні її обійми,
Згадай ту тиху колискову,
Одразу ж сум за душу візьме!
І сум той буде нездоланним,
Минуле вже не повернути!
Не обійняти більше мами,
І колискову не почути!
Тож будь до матері уважний,
І бережи її - цінуй!!!
Колись відчуєш біль той справжній,
Та матір вже не повернуть...
Залишишся тоді один ти,
Один на світі, мов билина.
Почнеш пробачення просити,
За неспасенну ту провину.
За те, що був не завжди поряд,
Що все по-своєму робив.
Коли потрібен був їй догляд,
Ти з друзями кудись ходив...
Та вже ніхто їх не почує,
Паскудних вибачень твоїх.
І ту, якої так бракує,
Уже не повернеш її!
Проте ніколи не забудеш,
Ту милу усмішку і погляд,
Вони назавжди в серці будуть,
Хоча її й не буде поряд.
І кожен раз, коли ти впадеш,
Ти пригадаєш її очі,
І милий голос тобі скаже:
"Ти не забився, мій синочок?".
Не бійся, матір ти не втратиш.
Вона буде завжди з тобою.
Вона не буде помирати,
Бо буде жити в серці твоїм...
