Я знаю - в праосені пору...

переклад вірша Ф. Тютчева

Я знаю - в праосені пору

Короткий, але дивний час.

Коли весь день стоїть, неначе море,

І ніч прекрасна тільки в нас.

Де бадьорий серп стинав колосся,

Тепер усюди простір, пусто.

Лиш павутиння тонке волосся

Проти вітру тримається мужньо.

Захололо повітря, птиць не чутно,

Але далеко ще до хуртовин.

І ллється промінь гарно

На поле з синіх височин.

24.02.2012

Візьміть участь в обговоренні

29.02.2012 20:00 © ... => Каранда Галина

Спробую!))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

27.02.2012 10:15 Каранда Галина => ©

а хоча б оце!:
Унылая пора! Очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса —
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса,
В их сенях ветра шум и свежее дыханье,
И мглой волнистою покрыты небеса,
И редкий солнца луч, и первые морозы,
И отдаленные седой зимы угрозы.
зможеш?:)))))

25.02.2012 20:55 © ... => Деркач Олександр

Буду продовжувати!))))

25.02.2012 20:55 © ... => Тетяна Чорновіл

Дякую Вам!!!))))))))))

25.02.2012 20:54 © ... => Оля Стасюк

А чому??

25.02.2012 20:54 © ... => Сашко Новік

А так це Ви мені 5 поставили??)

25.02.2012 20:49 © ... => Каранда Галина

Спробую, а що саме перекласти??))

25.02.2012 16:38 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл

та він же зазначив - в школі задали!))))))) Це вчителька Тютчева не пожаліла!))))