25.02.2012 11:07

-

216

3 | 3

 © Субота Олександр

Дитинство

з рубрики / циклу «В ритмі життя»

Я лину спомином в дитинство, 

Там були хмарки де не де, 

Де світ рожевий як намисто, 

Бузок в парку в маю цвіте. 

І я, набивши босі ноги, 

Іду вздовж поля край села, 

Милуюсь стиглим житнім морем, 

Десь тут доріжка пролягла. 

Вона вела в світи далекі, 

Куди хотілось так мені, 

Туди, куди летять лелеки, 

В серпневій темряві нічній. 

А ще в яру ота криниця, 

Вода прозора як сльоза, 

Вона давала всім напитись, 

Бо дуже щедрою була. 

А вечори, як малювання: 

Лиш тільки сонечко зайшло - 

І тато грає на гармоні, 

Як льоном синім все цвіло. 

І добра батькова усмішка 

В мелодії купалась тій… 

Мені б хотілось ще хоч трішки, 

Почути б тату голос твій. 

А ще б хотілося торкнутись 

Долонь, що вік позолотив, 

І ласуватись добрим хлібом, 

Що ти від зайця нам носив. 

Я лину спомином в дитинство, 

В його незвершену красу, 

У світ рожевий як намисто, 

І чисту вранішню росу.