Вибачте, виставила на ваш суд ще одну згадку про часи без мобільних телефонів.
Ще й зараз пам’ятаю ті телефонні розмови, які мама замовляла з пошти.
У трубці тріскотіло, долинали якісь уривки слів. А мама пізніше розповідала, що її крик у кабіні збігалось послухати пів базару! Та це ні в якому разі не гумореска. Просто теплий спомин про маму. Ще раз прошу вибачити…
Зараз усе набагато простіше! Я часто вдома сама (з думками). Та блимає екраном комп"ютер з "Пробою Пера", на нижній панелі "Аська" з усіма дітьми, трохи збоку лежить мобілка! Про електронну пошту я вже й не кажу!!! :))))))))) А в ті часи телефонна розмова з кабіни з далеким Луганськом була неабиякою розкішшю!!! Адже через тріск можна було почути рідний голос! :)) Дякую!!!
27.02.2012 18:56 Тетяна Белімова
Дуже щемлива поезія! Порозлітались пташенята із рідного гніздечка.
я в 17 років у неділю приїжджала в Полтаву в 12 ночі дизелем, потім пів-міста тягла пішки сумку, бо тролейбуси вже не ходили, і аж в середу з почтампту дзвонила сусідам, щоб покликали до телефону маму, сказати що зі мною все гаразд... зараз навіть уявити страшно, як же ж вона ці дні переживала...
25.02.2012 15:39 Сашко Новік
гарно, сподобалось. а я з такого, здається теж ще дзвонив, де заказували скільки і куди. як в санаторії був. і ні фіга не чутно))))
