А що обереш ти?
Сльози, соплі, коромисло...
Жалість на мені повисла:
"Ой я бідна та нещасна,
Ці напасті так невчасно!
Не потрібна я нікому,
Відчуваю тільки втому.
Все набридло, всточортіло
Не такого я хотіла!"
От сиджу, себе жалію
Так сердечно, що аж млію.
Краще ж нидіти та нити,
Ніж реальне щось зробити.
Так проходять дні за днями
Жалість все донизу тяне,
Всю мене заполонила
Я від цього аж завила.
Сили просто покидають -
Я напевно помираю!?
Ознайомившись з цим фактом
Захотілось жити раптом!
Взяти в руки себе міцно,
З`їсти величезну піццу...
Жалість це не конструктивно
Краще діяти активно
Знов на танці записатись
І частіше усміхатись!!!
