Моя дорога

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Моя дорога вмощена життям,

Моя стежина мліє рідним словом.

Але чомусь холодне небуття

Краде миттєве щастя кольорове.

Моя дорога – вічна роль із мрій,

Де є і маски з творів Мельпомени.

Тоненьку нитку зоряних надій

З самого неба кинуто до мене.

В краплинах сонця падає мій біль,

Його я бережу також у себе.

Моя дорога, певне, має цілю,

Яку лиш знає чебрецеве небо.

І, доки ще палає майбуття,

Мов Фенікс віри, у пориві сонця,

Моя дорога вмощена життям

Терпкого щастя з рідного віконця.

Візьміть участь в обговоренні

27.03.2012 19:36 © ... => Сашко Новік

Дякую)

09.03.2012 20:36 Сашко Новік

гарна дорога

05.03.2012 12:47 © ... => Каранда Галина

Дякую) Оцінки ставляться теж з урахуванням законів математики.... Хто більше заплатить))

05.03.2012 01:22 Каранда Галина => ©

вірш прекрасний!
а як ставлять оцінки філологи, я ніколи не розуміла!)) от в математиці критерії оцінювання набагато ясніші! :))))))))))
не переживай за місця! то - пусте насправді. а в Луцьк можна й просто так з"їздити!))))

04.03.2012 21:34 Тетяна Белімова

Гарно! Сподобалось!

Які щасливі миті? В Луцьк би з"їздила, в гості до Пана Миколи)) Нічого, зате ДПА на два менше писати...

А що ж! Без неприємностей до кінця не відчуєш радості щасливих митей! :))) Воно ж уже минуло давно!

Пам"ять про несправедливість?

Оце тобі на!!! Тим більше, вірш дорогий, як пам"ять! :)))

Спасибі! У цього вірша трохи дивна історія - написала я його на обласній олімпіаді з укр. мови як відповідь на питання "Що таке філософська лірика". А мені за це вкоротили половину балів і через нього я не втрапила на Всеукраїнську олімпіаду, зайняла 2 місце.

Дуже гарно! :)) Щастя з рідного віконця!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ