Білий птах
Назад немає вороття.
Ти більше не прийдеш, я знаю.
А я кричу, тебе гукаю,
Та вже не вголос, а в думках.
І хай летить той білий птах.
Нехай летить.
Я точно знаю,
Мене ти навіть не згадаєш.
Тримай же голуба в руках!
Тобі він сніг хай нагадає,
Отой, що високо літає,
Отой, що падав ще з зими.
Під ним удвох гуляли ми.
Та тільки, тільки до весни.
Бо сніг нежданно той розтанув.
А ти у душу мені глянув,
А я просила:
- Не дивись!
До неї лише не торкнись.
А ти торкнувсь, й вона розбилась
У небо довго ще дивилась,
Мовчки сміялась, потім зникла.
І загубилась в тінях світла.
